Магiя украiнцiв

Украинская традиция в колдовстве
Аватара пользователя
angelochek
Друг форума
Сообщения: 3061
Зарегистрирован: 12 ноя 2012, 15:47
Поблагодарили: 43 раза

Магiя украiнцiв

#1

Сообщение angelochek » 16 ноя 2012, 14:14

Замовляння — традиційний, узвичаєний у нашому народі засіб лікування. Він не терпить агресивності, примусу. Замовляння, здається, випливає з самої природи українця. І коли ми кажемо, що українській мові притаманна співучість, лагідність, надзвичайна образність, емоційність, то тут також виявляється наш характер. Українець завжди прагне якихось неймовірних див, очікує чогось несподіваного. Він спрямовує свої духовні і фізичні сили на чарування — це первинний щабель, з якого починається лікування.

Важлива роль належала народним замовлянням, які пронизували майже всі сфери людського життя та посідали значне місце в народній свідомості. Існували цілі серії замовлянь – замовляння-прохання, або молитви, замовляння-любовні присушки, лікувальні замовляння, але більш за все були поширені замовляння-обереги.

У ритуальних лікувальних текстах час виникнення/лікування хвороби чітко регламентовано. Виділяються чотири основні добові парадигми: південь-північ/ранок-вечір: “гостець, …чи ти з раннього світання, північного, вечірнього полуденного”; “крикливиці… полувечірні, полуношні, світові, ранкові”; які співвідносяться з чотирма річними сонячними фазами весіннє/осіннє рівнодення, літнє/зимове сонцестояння, і слугують добовими/річними часовими проекціями абсолютного початку. Так, на Різдво відбувались ворожіння, закликання достатку, на Івана Купала проводились церемонії некровного братання, весною/восени – поминки пращурів.

У замовляннях початок хвороби часто співвідноситься з північчю-півднем – часом найбільшої концентрації темряви/світла (потойбічного/земного – нечистого/чистого): “І ти, лукавий, … чи ти в часу, чи ти в получасу, чи ти в дні, чи в полудні, чи ти в ночі, чи ти в півночі”. З іншого боку, міфічний “полудень” асоціюється із сонцем, спекою, півднем, літнім сонцестоянням; “північ” – з холодом, місяцем, північчю і зимовим сонцестоянням. Тобто, замість добових розмежувань іноді вказуються просторові орієнтири: “підвій… нічний, північний, полудневий, сходовий”. З прикладу видно, що замість епітета “сходовий” за смислом має бути прикметник “денний”. В окремих замовляннях добові південь і північ ототожнюються з частинами світу: “я вас пускаю (бджіл)… на чотири частини світа цего: на схід, на захід, на полудень, на полуноч, по всему світу”. Визначальними ознаками замовних “полуночі” і “полудня” є цілковита наповненість, гранична насиченість, надмірність (пор. з великою емоційною насиченістю сакрального часу), які можна розуміти також як критичні точки у часовій закономірності – після півночі/півдня починається інший відлік часу, який описує рух завершення циклу (ранку/вечора).

Існує також лікування хвороб на світанку: “Вийти вранці, чуть стане сонце сходить, і тоді, як не буде хмарки на дворі стать перед сонцем і казать .”; “Добридень, пропасниці! Єсть вас сімдесят сім, а принесла вам снідання всім!”. Семантика даної дії зрозуміла: разом із сходом сонця припиняється дія нечистої сили/хвороби. Відповідного значення (іноді зворотнього) набуває вечір – закінчення світлової частини доби, логічне завершення даного часового циклу (пор. з прокльоном: “А щобись не дожив до вечора”), тому іноді ввечері відбувались ритуали, спрямовані на обмеження негативних дій “відьмів”, “суддів”, “хортів”, “ворогів”.

Незалежно від того, коли відбувається обряд лікування (вдень/вночі), час його проведення має бути сприятливим. Тому особливого значення набуває власне поняття “часу” у замовляннях. Так, перед лікуванням промовляється молитва, після чого йде заклинання “часу”: “в первім разі, лучшім часі”; перед тим, як викачати хворобу яйцем, промовляли: “Стань мені першим разом, ліпшим часом, стань мені, Господи, до помощі!”; від хвороби у худоби: “Першим разом, Господнім часом, на синьому морі лежить камінь, на камені – кам’яна корова”; “Їхав чоловік першим разом (другим, третім разом), святим часом через калиновий міст”. Семантика словосполучення “першим разом, ліпшим (святим) часом” пояснюється спробою замовити хворобу з першого разу, тому йому надають ознак “ліпшого”, “святого”, “Господнього”. Щоб посилити замовляння (подвоїти, потроїти і т. п.) текст промовляли декілька разів: “Іди собі за дев’ятим разом, ліпшим часом”; “в другий раз, в добрий час”; “в другий раз, в Божий час”.

Крім вибору граничного часу (ранок/вечір), “час” лікування мав бути максимально захищений від різноманітних впливів, оскільки саме у цей момент відкривається/закривається шлях до потойбічного світу – світу хвороб і магічних помічників.

ВІДЛЯКУВАННЯ — магічний обряд. Головними відлякувальними засобами найдавніших замовлянь виступали речі, що мали очисні властивості: вогонь, вода, земля, камінь. Домінуюча роль серед них відводилася вогню:

«Гад, гад, земля горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю! Гад, гад, вода горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю! Гад, гад, камінь горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю!» - замовляння від укусів гадюки, використовуєтся як захист.

Поряд із вогнем відлякувальну функцію виконує і той, хто здійснює ритуал: «їхала баба лісом. Чорна запаска, чорна сорочка, чорний ліс рубати, вугілля палити, вогник затоптувати»; «Ішла баба чорною дорогою. Сама баба чорна, чорна плахта, чорна запаска. Та не руба ні дуба, ні явора, ні берези, тільки руба огник». Така баба — ознака «чорного» світу — якщо не потойбічного, то такого, де відбувається переродження і де попередня якість може обернутися на протилежну.

Відлякуючою істотою у замовляннях може бути й пес:
«Біг собака через міст, ряба шкура, рябий хвіст. Сюди круть, туди верть, втікайте, вроки, бо йде смерть». «Собака замовлянь — це радше сірий вовк магічних казок: ще «не зовсім» собака, «не зовсім» домашня тварина». Це бродячий пес чи мисливський хорт. Функція охорони двору йому ще не притаманна. Навпаки, від його нападу замовляють худобу «Як сим сучкам не розвиватися, так і хортам моєї скотини (такої-то масті) не чіпати».

ЗАГРИЗАННЯ — один із способів очищувальної магії, до якого вдавалися, аби вигнати хворобу. Він полягав у тому, що болюче місце кусали зубами. Загризали гризь (різноманітні болі в суглобах, запалення сухожилля), пухлини, нариви, бородавки, грижу в дітей. Ввважалося, що загризти, або закусувати, різноманітні болячки повиненмазільник (наймолодша дитина). При цьому говорили примовку, яку повторювали три або дев’ять разів. Крім загризання, уживалися інші способи — залякування, потоплення у річці, перенесення хвороби на іншу людину або інший предмет тощо. Найпоширеніший спосіб — хворого зненацька обливали холодною водою. У деяких місцевостях психічно хворих шмагали осиковими різками. При гострих болях у дитини мати робила так звану «паринку по пузи», тобто сікла дитину прутом по животі.

ОБКУРЮВАННЯ (підкурювання) — один із найдавніших засобів позбутися нечистої сили. Для обкурювання брали ялівець і верес і запалювали їх: потрібно було перескочити через дим, щоб зняти з себе гріхи і не хворіти. Гілками ялівцю обкурювали житло під час епідемічних захворювань, цілі вогнища розкладали на дорогах, що вели із зараженої місцевості. Підкурювали димом також при найрізноманітніших недугах. Широко побутувало підкурювання зубів димом із насіння блекоти, рідше — чорнобилю. Підкурювали й іншими засобами: димом висушеного кажана, гречкою, яку сипали на розпечене каміння, линовищем гадюки, висушеною жабою, димом з різок віника, сорочкою з померлого, висушеною кров’ю півня, ремезовим гніздом, димом із шерсті тварин. Сіно, що лежало у Свят-вечір на столі, уживали для підкурювання при різних хворобах. Таку ж роль відігравала солома, якою притрушували в цей день долівку. Дим з листя дуба очищує повітря, його боїться чорт. Димом з гілок ясена під час епідемії холери або чуми обкурювали житло.

Поддержать форум Чёрная и Белая магия Адрес email: руб.

Вернуться в «Украинская магия»